Учнівське самоврядування

Сучасний загальноосвітній навчальний заклад - багатогранна соціально-педагогічна організація, яка складається з педагогічного, учнівського колективів та батьківської громадськості. Кожен з цих колективів чи об'єднань дорослих та має право на самоврядування, самостійне вирішення своїх питань, задоволення потреб та інтересів в освітньому процесі.

Громадська активність дітей має проявлятися не тільки у навчальному закладі, а й через їх роботу на рівні громади міста, району, області. Які функції регіональних органів самоврядування дітей та учнівської молоді?Які функції педагога-координатора самоврядування дітей та учнівської молоді? Які умови сприяють підвищенню ефективності діяльності органів самоврядування дітей та учнівської молоді? Які завдання стоять перед педагогічними працівниками щодо сприяння розвитку самоврядування дітей та учнівської молоді у навчальному закладі?Як налагодити партнерські відносини органів самоврядування дітей та учнівської молоді з різними організаціями та структурами, зацікавленими особами?

Дивлячись на сучасну політичну систему, виступає на перший план питання про виховання в сучасної молоді інших стандартів поведінки в суспільному житті. Постає проблема формування громадянської зрілості і правової освіти в старшокласників. Адже ми знаємо, що країні потрібні не тільки кваліфіковані робітники, а й свідомі громадяни, які повинні розуміти, що працювати треба на перспективу, а не задовольнятися тимчасовим поліпшенням. Нічого не розуміючи в законах побудови і функціонування держави, вони не матимуть змоги впливати на процеси в ній.

В концепції виховання дітей та молоді у національній системі освіти записано: «Ідеалом виховання є гармонійно розвинена, високоосвічена, соціально активна й національно свідома людина, що наділена глибокою громадянською відповідальністю, високими духовними якостями, родинними й патріотичними почуттями, є носієм кращих надбань національної та світової культури, здатна до саморозвитку і самовдосконалення.

Головна мета національного виховання - набуття молодим поколінням соціального досвіду, формування рис громадянина української держави, розвиненої духовності, моральної, художньо-естетичної, правової, екологічної культури...»

Тут постає питання: яким чином сучасна освіта повинна виховати цей ідеал українського громадянина? Адже до цих пір більший наголос в освітніх закладах ставиться на навчання, а не виховання. Всім відомі рейтинги участі в олімпіадах, конкурсах, змаганнях. Знання початків аналізу в математиці, генетики і біології тощо не допоможе учням підготуватися до реального життя в суспільстві з ринковими законами виживання. Здається, більше уваги треба приділяти дисциплінам, які сприяли б соціалізації особистості. Методика і форми роботи в цій сфері виховання відомі вже давно. Мова йде про учнівське самоврядування. Вимовляючи слова "шкільне самоврядування", ми часто маємо на увазі особливий спосіб виховної роботи, коли діти грають у демократію. Лише останніми роками на передній план стала виходити вимога про реальну участь громадськості в керуванні школою. Однак шкільне самоврядування може бути чимось зовсім іншим, а саме - реальною частиною педагогічного процесу й не тільки. Враховуючи високий темп сучасного життя, високі вимоги роботодавців до працівників, доходиш висновку, що молодій людині, яка будує успішну кар'єру, конче необхідні навички лідера (професійного менеджера). Причому ці навички мають бути не теоретичними (книжковими), а підкріпленими власним практичним досвідом. Але де взяти такий досвід вчорашньому випускникові? Уважно проаналізувавши нинішню ситуацію, дійдемо до закономірного висновку. Вищу конкурентоздатність мають на ринку праці ті випускники, які під час навчання брали активну участь у діяльності органів учнівського самоврядування, молодіжних громадських організацій. Вони на практиці здобули навички організаційної роботи, ефективної комунікації, підготування заходів і головне - вміння переконати колектив у необхідності реалізації конкретних дій. Уявіть ситуацію, коли молода людина хоче за один рік стати майстром спорту з плавання шляхом вивчення спеціальної літератури. Неможливо, скажете ви. Всі знають, щоб стати професіоналом у спорті, потрібні роки виснажливих тренувань. Водночас, працюючи в молодіжних громадських організаціях, органах самоврядування, молодь здобуває практичні навички, маючи ПРАВО на здійснення помилок та ЧАС - на їх виправлення. А чим раніше молоді люди почнуть таку діяльність, тим більшого вони зможуть досягти.

В педагогічній науці існують різні підходи визначення поняття «самоврядування». Цим питанням займалося багато педагогів, як зарубіжних, так і вітчизняних (А. Макаренко, В. Таран, М. Красовицький, Л. Новікова та ін.). У різних дослідженнях «самоврядування» розглядається і як аспект виховного процесу, і як його результат, і як форма, і як засіб, і як організація, і як школа громадянськості.

І.Дитяче самоврядування як засіб підготовки дітей до життя в умовах демократії

І.І Поняття учнівське самоврядування

Учнівське самоврядування - це педагогічна технологія, яка сприяє розвитку громадянських якостей дитини в системі демократичних відносин виховного колективу на принципах самореалізації, самодіяльності, самоорганізації та самодостатності особистості. Основні завдання діяльності учнівського самоврядування - організація життя учнівського колективу, яка реалізуються у залученні всіх його членів до планування, організації, контролю і підбиття підсумків навчальної і суспільно корисної праці. Основна мета - виховати в учнів активну життєву позицію, підготувати їх до дійової участі в демократичному управлінні суспільством. Правова основа діяльності органів дитячого самоврядування: Конституція України;
Конвенція ООН про права дитини; Закони України «Про охорону дитинства», «Про освіту», «Про дитячі та молодіжні громадські організації»;
розпорядження та накази місцевих органів виконавчої влади та управління освіти і науки; навчального закладу, організації, Статут.

Поняття «учнівське самоврядування» багатогранне. Це:

• механізм співпраці в єдиному (постійному чи тимчасовому) колективі дітей, молоді та дорослих (батьків, педагогів, наставників, партнерів), спрямований на вирішення проблем і питань, що постають в учнівському колективі;
• форма діяльності, через яку відбувається самореалізація та самовдосконалення особистості;
• засіб відкриття, розширення, вдосконалення організаторських та управлінських вмінь і навичок; набуття практичних навичок використовувати і захищати свої права, приймати рішення і нести відповідальність за результати своєї діяльності;
• спосіб життєдіяльності колективу, який дає можливість кожному відчути себе і керівником, і виконавцем, який (при правильному педагогічному підході) виховує толерантність у членів колективу, відчуття господаря свого навчального закладу.

За Л.Кацинською та А.Кашинським, учнівське самоврядування визначається як:

• метод організації учнівського колективу, який забезпечує формування відносин, відповідальної залежності у колективі та організаторських якостей окремої особистості;
• складова частина системи педагогічних засобів, оскільки вирішує специфічні завдання єдиного колективу;
• результат педагогічної взаємодії вчительського та учнівського колективів;
• діяльність, яка здійснюється самими дітьми, включаючи визначення мети та її реалізацію;
• принцип організації життєдіяльності колективу школярів.

Дитяче та молодіжне самоврядування є найпершою сходинкою місцевого самоврядування. Його значення полягає не в тому, щоб діти включалися до існуючих структур керівництва, управління, виконання, а в тому, аби вони набували особистого досвіду демократичних відносин.

У визначенні термінології загальної системи самоврядування дітей та молоді необхідно розмежувати та уточнити окремі поняття.

Дитяче самоврядування включає:

• учнівське самоврядування (самоврядування учнів загальноосвітніх, позашкільних та професійно-технічних навчальних закладів);
• самоврядування дітей та підлітків у дитячих громадських організаціях, творчих клубах, об'єднаннях тощо.

Дитяче самоврядування - це система координації життєдіяльності і захисту прав та інтересів дітей на певній території. Органи дитячого самоврядування можуть бути:

• навчального закладу;
• сільськими (селищними);
• міськими;
• районними (райони міста);
• районними;
• обласними;
• всеукраїнськими;
• міжнародними;
• всесвітніми.

Сучасний загальноосвітній навчальний заклад - багатогранна соціально-педагогічна організація, яка складається з педагогічного, учнівського колективів та батьківської громадськості. Кожен з цих колективів чи об'єднань дорослих та дітей має право на самоврядування, самостійне вирішення своїх питань, задоволення потреб та інтересів в освітньому процесі. Такі функції виконують окремі відповідні органи самоврядування кожного з учасників навчально-виховного процесу:

• органи самоврядування педагогів- педагогічна рада (вищий орган самоврядування педагогів навчального закладу), методична рада, методичне об'єднання вчителів, класних керівників, вихователів, психолого-педагогічні комісії та інші об'єднання педагогів;
• органи учнівського самоврядування - збір учнів навчального закладу (вищий орган їх самоврядування); учнівська конференція, яка є вищим органом самоврядування учнів, що не мають змоги зібрати одночасно всіх школярів чи вихованців навчального закладу; обрана загальними зборами чи конференцією рада учнів навчального закладу (учнівський комітет, парламент, кабінет міністрів тощо), її комісії, штаби, центри та інші органи самоврядування; збори учнів класів, паралелей та навчальних змін; обрані ними ради класів, їх комісії, центри, сектори тощо;
• органи батьківського самоврядування - загальні збори батьків (вищий орган самоврядування батьків у навчальному закладі); конференція батьків учнів чи вихованців навчального закладу, які не мають умов для проведення загальних зборів; обрані зборами чи конференцією батьків батьківські комітети навчального закладу; їх комісії, сектори, секції, відділи тощо; батьківські збори класів, паралелей, навчальних змін; обрані ними класні батьківські комітети, ради їх комісії, секції, сектори та інші органи самоврядування батьків;
• органи загальношкільного самоврядування, які складаються з представників усіх окремих органів самоврядування учасників навчально-виховного процесу. Найбільш розповсюдженим органом загальношкільного самоврядування є Рада школи.

І.2Функції органів учнівського самоврядування навчальних закладів:

• організація життєдіяльності колективу свого класу, групи, гуртка та навчального закладу;
• захист прав та інтересів дітей, підлітків і молоді;
• контроль за створенням належних умов для навчання, проживання (для вихованців інтернатів), розвитку та дозвілля дітей, підлітків, учнівської молоді;
• ініціювання, розробка і втілення проектів, спрямованих на поліпшення навчально-виховного процесу;
• участь у розробці планів навчально-виховної роботи закладу;
• участь у проведенні педагогічних (батьківських) рад з питань організації життєдіяльності колективу, внесення від імені дитячого колективу пропозицій та ідей;
• заохочення учнів до навчання та участі у громадському житті закладу;
• організація допомоги невстигаючим учням;
• підтримка та захист інтересів творчо обдарованих дітей;
• пошук шляхів налагодження стосунків між учнями, батьками, педагогами, адміністрацією навчального закладу;
• організація і проведення заходів, спрямованих на покращення екологічного стану свого населеного пункту та території закладу;
• участь у благоустрої свого приміщення, подвір'я, наповнення кабінетів, бібліотеки;
• підготовка та проведення тематичних заходів з питань превентивного, правового, громадянського і духовного виховання;
• проведення соціологічних опитувань з проблем життєдіяльності колективу;
• організація роботи з молодшими школярами;
• організація діяльності спеціалізованих загонів: трудових, волонтерських, пошукових, правопорядку і дисципліни та інших;
• організація самообслуговування; контроль за порядком під час чергування класу по школі та під час масових заходів;
• організація роботи шкільного прес-центру;
• організація дозвілля дітей, підлітків та молоді;
• контроль та консультативна діяльність щодо питань дотримання Статуту, положень, пам'яток, виконання планових заходів навчального закладу та органу самоврядування;
• визначення найактивніших членів колективу, їх стимулювання та відзначення.

Зміст діяльності органів самоврядування дітей та учнівської молоді залежить від тих завдань, які визначає перед собою колектив. Прояви самоврядування можуть бути найрізноманітнішими, але їх усіх повинно об'єднувати одне: дієвий підхід до структури органів самоврядування. Спочатку необхідно зацікавити учнів конкретною громадсько-активною справою, а потім створити відповідний орган самоврядування для організації даної справи.

ІІ. Функції педагога-координатора самоврядування дітей та учнівської молоді

Осередком діяльності може стати гурток чи творче об'єднання, що працюватиме в напрямі організації діяльності та навчання лідерів учнівського самоврядування шкільного, позашкільного, міського і районного рівнів. У такому випадку керівник даного гуртка чи творчого об'єднання може взяти на себе функції координатора обласного, районного чи міського органу самоврядування дітей та молоді, а також координувати роботу органу самоврядування дітей та молоді позашкільного закладу. Завданнями діяльності координатора самоврядування дітей та молоді є:

• спільно із заступником директора навчального закладу з питань виховної роботи організовує роботу органу учнівського самоврядування навчального закладу;
• оформляє та веде відповідні документи, ділові папери;
• систематично проводить навчання дітей-лідерів;
• координує організацію та проведення засідань, нарад, ділових зустрічей комісій (комітетів, центрів, міністерств тощо) органу учнівського самоврядування навчального закладу;
• організовує разом з учнями підготовку та проведення загально шкільних заходів;
• координує реалізацію завдань, програм, проектів комісій (комітетів, центрів, міністерств тощо) органу учнівського самоврядування навчального закладу;
• постійно співпрацює з соціальним педагогом, психологом, класними керівниками та керівниками відповідних гуртків.
• проводити навчання лідерів регіонального органу учнівського самоврядування, а також лідерів учнівського самоврядування свого позашкільного закладу;
• організовувати навчання лідерів учнівського самоврядування навчальних закладів, діти яких виявили бажання працювати в даному гуртку чи творчому об'єднанні. Керівник гуртка позашкільного закладу не бере на себе координацію діяльності органів учнівського самоврядування навчальних закладів, діти з яких навчаються у гуртку. Він лише допомагає вихованцям розвинути свої організаторські та лідерські здібності, набути необхідні для цього знання;
• вивчати та адаптувати кращий досвід, наукові та методичні рекомендації з питань організації учнівського самоврядування різних рівнів до умов свого регіону, до можливостей свого позашкільного навчального закладу, а також напрацьовувати й узагальнювати власний досвід роботи;
• готувати та узгоджувати з відповідальними особами плани роботи, програми сесій та засідань регіональних органів самоврядування дітей та учнівської молоді та органу учнівського самоврядування позашкільного навчального закладу;
• на заняттях гуртка чи творчого об'єднання разом з вихованцями проводити підготовку до чергової зустрічі лідерів відповідного органу самоврядування дітей та учнівської молоді. Діти разом з керівником розробляють потрібну документацію, готують інформаційні матеріали, добирають та вивчають необхідні ділові, рольові та інші ігри, які будуть проведені під час чергової сесії лідерів учнівського самоврядування, розподіляють між собою доручення, готуються до їх виконання.

Керівником гуртка лідерського спрямування організовуються ділові та інші зустрічі, сесії, засідання керівного органу самоврядування дітей міста або району, позашкільного закладу. У такому випадку вихованці гуртка, відповідно до своєї готовності та здібностей, є організаторами, ведучими, тренерами, наставниками, консультантами вищезазначених заходів. Це дає їм, крім теоретичного, ще й практичний досвід роботи з ровесниками.

Завдяки даній системі успішно реалізовується робота "діти − дітям", забезпечується можливість реального учнівського самоврядування, організації дітьми свого колективу, набуття ними та передачі лідерського й організаторського досвіду.

Діти разом із керівником гуртка, координатором учнівського самоврядування, в рамках тематики занять, створюють необхідну інформаційно-методичну базу діяльності та координують роботу комісій регіонального та позашкільного органів самоврядування дітей, ведуть ділові переговори з партнерами, висвітлюють діяльність у засобах масової інформації.

Тож якщо керівник гуртка, про діяльність якого йшла мова вище, є координатором учнівського самоврядування регіону, робота органів самоврядування дітей та учнівської молоді буде більш ефективною. Маючи години гурткової роботи, колектив дітей-лідерів, певні повноваження, він забезпечує вирішення організаційних моментів роботи учнівського самоврядування регіону, позашкільного навчального закладу.

Для організації такої діяльності необхідна певна методична база, основа. Пошук та створення інформаційно-методичних матеріалів для забезпечення діяльності керівників гуртків є одним із напрямів роботи відповідного методиста відділу (управління) райдержадміністрації, міської ради, позашкільного навчального закладу.

Висновки

Для успішного розвитку самоврядування необхідно створити умови, які сприяють ефективності учнівської діяльності. Основними з них є:

• глибока зацікавленість у розвитку самоврядування адміністрації, всього педагогічного колективу, батьків, самих учнів, а для регіональних органів дитячого та молодіжного самоврядування - ще й місцевої влади та органів місцевого самоврядування;
• надання органам учнівського самоврядування реальних прав та можливостей організовувати своє життя та діяльність;
• наявність тих чи інших органів управління колективом повинна бути доцільною з урахуванням специфіки та потреб закладу освіти чи регіону;
• вироблення чіткої структури учнівського самоврядування та визначення концептуальних основ її діяльності (статут чи концепція учнівського самоврядування);
• наявність документів, що визначають діяльність учнівського самоврядування в навчальному закладі, регіоні (положення, регламент, план роботи, пам'ятки тощо);
• чіткий розподіл обов'язків як учнів, відповідальних за певну ділянку роботи, так і дорослих (педагогів-консультантів, координаторів, батьків та ін.);
• інтелектуальне наповнення змісту діяльності;
• систематична робота з активом;
• проведення демократичних виборів керівного складу органів самоврядування дітей;
• організація системи змагання;
• відсутність привілеїв організаторам;
• гласність;
• вироблення системи нагородження та заохочення;
• формування шкільних традицій та традицій команди лідерів;
• підвищення рівня готовності вчителів до організації та проведення виховної роботи зі школярами.

Учнівське самоврядування - це явище складне та довготривале. Його не можна просто скопіювати, перенести до себе схему іншого навчального закладу, що ефективно працює. Його можна тільки виплекати самостійно, пристосувати до умов власного навчального закладу, потреб та бажань колективу, рівня його розвитку та можливостей.

Кожен колектив обирає свій шлях до самоврядування. Результат його вибору залежить від:

• особистого ставлення директора і педколективу до самоврядування та його меж;
• зацікавленості та готовності колективу працювати в інших умовах, по-новому;
• знань педагогів та директора основ теорії соціального управління;
• готовності батьківського комітету до партнерських відносин з органами самоврядування дітей.

У деяких навчальних закладах самоврядування розуміють як окремий недовготривалий захід, що зводиться до організації чергування, проведення Дня самоврядування із виконанням учнями функцій директора та вчителів, що здебільшого є формалізацією справи, грою у самоврядування. Маємо випадки, коли самоврядування дітям нав'язують зверху: береться готова схема, обираються органи, визначається регламент та імітується самоврядування.

Для того, щоб самоврядування як засіб розвитку особистості існувало реально, необхідними умовами насамперед є:

• готовність педагогів та дітей, їх зацікавленість;
• діяльність у цьому напрямі протягом певного часу, вироблення власного досвіду, його аналіз;
• відповідальність усіх сторін та кожного з учасників особисто;
• зумовлена необхідність у самоврядуванні та її правова основа.

Список використаної літератури

• https://osvita.ua/school/lessons_summary/edu_technology/28363/
• Є. М. Бачинська Організація учнівського самоврядування в закладах освіти Київської області. Навчальний-методичний посібник. - Біла Церква: КОІПОПК, 2002- с. 90
• М. О. Врублевська Орган учнівського самоврядування // Виховна робота в школі: Науково-методичний журнал. - Харків. - 2006. -. №10 (23). с. 2-15
• І. І. Данилів Структура учнівського парламенту // Виховна робота в школі: Науково-методичний журнал. - № 10 (23). - Харків. - 2006. - с. 4
• М. І. Приходько Учнівське самоврядування в сучасному вимірі. Методичний посібник. - Біла Церква. - 2009. - с. 248.